НАРОЧНО
нрч. навмисне[о], умисне[о], зумисне[о], (пров.) знарошна, знарошне, назнарошне, назнарошки, нарочито; (в шутку) жартом, жартома, жартуючи, так. [Мені хтілося допомогти їм, а тут, наче навмисне, грошей у мене не було (Крим.). Оксана була певна, що він зробив це навмисне (Васильч.). Читала вона навмисне повільно (В. Підмог.). Навмисно підсувався Германові перед очі (Франко). Щоб вам сказати це, умисне поспішився наперед (Грінч.). Умисно широко дихаючи, перейшов він клаптик безлісного шляху (Грінч.). Наче зумисне спиняє мене на дорозі (Н.-Лев.). На лови і хорти було зумисне взято (М. Рильськ.). Я знарошна так кажу (Звин.). Се він знарошне їх налякав (Квітка). Такої другої пицюри не можна й знарошне вигадати (Яворн.). Це назнарошне таке виплели, щоб мене обдурити (Мирний). Виговський подався назад та й почав назнарошки тікати (Грінч.). Це вони нарочито так кажуть, аби дражнитися (Звин.)].