Російсько-український словник (Українська академія наук)
А Б В Г Д Е Ж З И Й К Л М [Н] О П
НАРОКОМ
нрч. навмисне[о], умисне[о], нароком, (пров.) знарошна; срв. Нарочно. [Чи ти вже узявсь нароком занапастити? (М. Вовч.)].
Ви можете поставити посилання на це слово:

матиме такий вигляд: НАРОКОМ


матиме такий вигляд: Що таке НАРОКОМ