НАРОД
1) (нация) народ (-ду) и (реже, гал.) нарід (-роду), (часто) люд (-ду), (редко, устар.) мир (-ру). [Назвався сей народ Русь (Куліш). Український народ (Н.-Лев.). Любіть-бо нарід наш (Біблія). Слава людові українському на многі літа (Дума). У кождого люду, у кожній країні живе такий спогад (Л. Укр.). Увесь руський мир під ними (князями) збирався (Куліш)]. Все земные -ды - всі народи світу, (торж.) всі народи земні;
2) (крестьянство) народ и (гал.) нарід, простолюд (-ду), простолюддя (-ддя), (прості) люди (-дей), (простий) люд, простота, (гал.) хлопство, (стар.) посполиті (-тих), (просте) поспільство, (мир) мир. [Міський простолюд знову й тут не мав місця (Грінч.). Книжники й пани верховодять в громаді нашій, наче бог злюбив їх понад простолюд (Л. Укр.). Дивись: пан, а балака, як люди (Номис). То пани, а ми - люди (Номис). Твої слова простоту темну на добрий розум наставляють (Куліш). Де мені поради шукати: чи межи князівством, чи межи простим поспільством? (Л. Укр.)];
3) (множество или группа людей) народ и (гал.) нарід, люди, люд, мир. [Народу насходилося сила (Київ). Якого народу зібралось там багато! (Греб.). Мша скінчилась у костьолі, люд порозсипався (Рудан.). На пристані миру такого, що страх (Канівщ.)]. При -де - при людях, прилюдно. Ну и -род! - ну й люди (народ)! -род валом валит - люди як плав пливуть, народ (люд) суне як хмара (лавою пре). Мутить -род - колотити (баламутити) людей, колотити миром. Глас -рода, глас божий (стар.) - глас народу - глас божий; коли люди брешуть, то й я з ними (Приказки);
4) (всё, что народилось) нарідок (-дку), нарід (-роду) и народ (-роду). [А тут і всякого иншого нарідку намножилось (К. Старина). Це я для собачні їдло несу; а ну, собачий народе, сюди! (Звин.)].