Російсько-український словник (Українська академія наук)
НАРЕЧИЕ
1) (диалект) наріччя (-ччя), діялект (-ту); (язык) мова, язик (-ка; мн. язики). [Такої форми не було в аттицькому наріччі (Крим.). Поділ української язикової території на північну і на південну групи наріччів (В. Ганцов). Навколо - незліченна юрба: різні племена, язики, держави, народи - діти всіх віків (М. Калин.)];
2) грам. (часть речи) - прислівник (-ка).
1) (диалект) наріччя (-ччя), діялект (-ту); (язык) мова, язик (-ка; мн. язики). [Такої форми не було в аттицькому наріччі (Крим.). Поділ української язикової території на північну і на південну групи наріччів (В. Ганцов). Навколо - незліченна юрба: різні племена, язики, держави, народи - діти всіх віків (М. Калин.)];
2) грам. (часть речи) - прислівник (-ка).
Ви можете поставити посилання на це слово:
матиме такий вигляд: НАРЕЧИЕ
матиме такий вигляд: Що таке НАРЕЧИЕ
матиме такий вигляд: НАРЕЧИЕ
матиме такий вигляд: Що таке НАРЕЧИЕ