НАРЕКАТЬ
наречь
1) кого, что - нарікати, наректи, називати, назвати, на(й)меновувати, на(й)менувати кого, що ким, чим; срв. Называть 1. [Твій батько звався Хусою і сина на честь йому я нарекла так само (Л. Укр.). Ви батенька свого повинні вдовольнити, коли-б і мавпу він подружжям вам нарік (Самійл.)];
2) кого во что - настановляти, настановити, ставити, поставити кого ким, за кого, на кого;
3) -кать на кого - нарікати, ремствувати на кого, дорікати, докоряти кому, (пров., зап.) марикувати на кого. [Я вибачив йому, я вже не нарікаю (Самійл.). На його багато людей ремствувало (Грінч.). Не тра марикувати на свою долю (Бердич.)]. Наречённый -
1) наречений, названий, на(й)менований. [Дали йому ім'я Ісус, наречене од ангела (Біблія)];
2) настановлений, поставлений. -ться -
1) нарікатися, наректися, називатися, назватися; бути нареченим, названим;
2) (безл.) нарікатися, ремствуватися на кого, дорікатися, докорятися кому.