НАРАВНЕ
нрч.
1) нарівно, рівно, порівну, зарівно[а]; срв. Поровну. [Кождого зілля взяти зарівно (Сл. Гр.). Укупі грались і усе в них зарівна (Манж.)];
2) с кем, с чем - нарівні, врівні, врівень, рівно, зарівно, порівно з ким, з чим, (рядом) поруч кого, чого и з кии, з чим. [Там нарівні з мужиками всі пани працюють щиро (Самійл.). Його наукова праця поставила його врівні в найвидатнішими ученими (Київ). Він не зостається позаду, а вчиться врівні з иншими (Київ). Бувало так, що шовк у Київі йшов урівень з льоном, а перець дешевше од соли (Куліш). Одержує все рівно з усіма (Київ). Українські жінки переймались тими-ж самими інтересами, як і їх чоловіки чи брати, зарівно з ними творили чи добре, чи лихе (Ор. Левиц.). Не змагала на найширшім загоні йти порівно з другими (Франко). Квітка вже не написав нічого, що можна було-б поставити поруч з «Марусею» (Грінч.)].