НАПРЯЖЕНИЕ
I. напряження, насмаження; срв. Напряжить.
II. 1) (действие) напружування, натужування, натягання, напинання, (оконч.) напруження, натуження, натягнення, напнуття (-ття); срв. Напрягать 1. [З такого напружування очі йому стали недобачати (Київщ.)];
2) (усилие) напруга (-ги, ж. р.) и (реже) напруг (-гу, м. р.), напруження, натуга, натуження, зусилля (-лля), силкування. [З великої напруги він був увесь мокрий (Коцюб.). Весь цирк замирає в напруженні (Л. Укр.). Лице його посиніло з натуги (Франко). З великим зусиллям видерлася вона йому з рук (Київщ.)]. От -ния мышцы лопнули - з напругу (з напруги, з напруження) м'язи полопалися. Чрезмерное -ние - надмірне напруження, надсада, перенатуження. [Хлопець із надсадою глитнув той ковток (Крим.)]. -ние требует отдыха - напруження потребує відпочинку. -ние всех сил - напруження (напруга) всіх сил.