НАПРАШИВАТЬ
напросить
1) чего - напрошувати, напросити, напрохувати, напрохати, (о мног.) понапрош[х]увати чого. [Напросив цілу торбу (Лубенщ.)];
2) кого - напрошувати, напросити, напрохувати, напрохати, накликати, накликати, (о мног.) понапрошувати, понапрохувати, понакликати кого; срв. Называть 6. [Понакликав гостей, а гостити нічим (Київ)]. Напрошенный -
1) напрошений, напроханий, понапрош[х]уваний;
2) напрошений, напроханий, накликаний, понапрошуваний, понапрохуваний, понакликуваний. -ться -
1) (стр. з.) напрошуватися, бути напрошуваним, напрошеним, понапрошуваним и т. п.;
2) (досыта) напрошуватися, напроситися, напрохуватися, напрохатися, (о мног.) понапрош[х]уватися. [І коли вже вона напроситься? усе папи та й папи (хлебца) (Лубенщ.)];
3) (навязываться) набиватися, набитися, накидатися, накинутися, проситися, напрошуватися, напроситися, напрохуватися, напрохатися, (о мног.) понапрош[х]уватися на що, до кого, з ким, з чим, (иногда) ким, чим. [Набивається на роботу (Київщ.). Раз-у-раз набивався до його з своїми послугами (Корол.). Коли не треба, - я не накидаюсь (Л. Укр.). Вона напрошується на компліменти (Л. Укр.)]. Выводы сами -ваются - висновки сами просяться (насуваються, виникають, по(в)стають), висновки щось само підказує.