НАПЕРЕКОР
нрч. наперекір, в[на]супереч, насупереки, навперек, упоперек, навсупо[і]р, (на)всуко[і]р, насукір, навпір, (диал.) навкір(ки); см. ещё Зло 3 (На зло). [А вже наперекір йому і не дума іти (Кониськ.). Насупереч собі самому (Грінч.). Була слухняна така, що й слова впоперек було не промовить (Рада). Насукір їм навмисне згодився (Крим.)]. Поступать, поступить, делать, сделать -кор кому - робити, зробити, чинити, учинити перекір кому, наперекір кому, іти, піти з ким насупереки, (редко) бороздити кому що. [А я тобі, моя мати, перекір ізроблю (Пісня.). Син іде насупереки з батьком (Вовчанщ.)]. -кор судьбе - наперекір долі.