Російсько-український словник (Українська академія наук)
А Б В Г Д Е Ж З И Й К Л М [Н] О П
НАПАРИВАТЬ
напарить
1) кого, чего - напарювати, напарити, (о мног.) понапарювати кого, чого. [Треба напарити обіддя (Київщ.). Напарив ногу в лазні (Київщ.)];
2) (розгами, плетью) парити, напарити кого. [Як напарив мужик ціпом, то й шкура відстала (Пісня)]. Напаренный -
1) напарений, понапарюваний;
2) напарений. -ться - напарюватися, напаритися, понапарюватися; бути напарюваним, напареним, понапарюваним.
Ви можете поставити посилання на це слово:

матиме такий вигляд: НАПАРИВАТЬ


матиме такий вигляд: Що таке НАПАРИВАТЬ