НАМЕТАТЬ
намести и наместь
I. (метлой) намітати, намести, (о мног.) понамітати чого; (ветром) намітати, намести, навівати и навіювати, навіяти, (о снеге ещё, редко) надувати, надути, (о мног.) понамітати, понавівати и понавіювати, понадувати чого. [Намела цілу фуру сміття (Брацлавщ.). Гори (вин. п.) намітають з снігу хуртовини (Грінч.). Замети високі понамітало (Київщ.)]. -тать, -сти на что - намітати, намести на що, примітати, примести що. [Її (торбину) і в руки не беруть, а иноді і сміттям приметуть (Гліб.). Да й примітало сніжком білесеньким (Чуб. V)]. Наметенный - наметений, понамітаний; наметений, навіяний, надутий, понамітаний, понавіюваний; приметений. -ться -
1) намітатися, наместися, понамітатися; бути намітаним, наметеним, понамітаним и т. п.;
2) (вдоволь, сов.) наместися, попомести (досхочу); назамітатися; срв. Мести.
II. Наметать, -ся - см. I. Намётывать, -ся.