Російсько-український словник (Українська академія наук)
А Б В Г Д Е Ж З И Й К Л М [Н] О П
НАМЕСТНИК
1) намісник (-ка). [Намісник княжий (Куліш). Ти-ж бо в сій громаді зостанешся намісником моїм (Л. Укр.)];
2) (в монастыре) намісник.
Ви можете поставити посилання на це слово:

матиме такий вигляд: НАМЕСТНИК


матиме такий вигляд: Що таке НАМЕСТНИК