НАМЕРИВАТЬ
и Намерять намерить и намерять
1) намірювати и наміряти, наміряти, (о мног.) понамірювати що и чого. [Наміряв два корці жита (Брацлавщ). На осінь обміряли (землі); взявся наш землемір списувати, скільки він наміряв (Кониськ.)];
2) см. Намежёвывать 1;
3) (метить в кого, во что) ціляти, націляти(ся), націлити(ся) на (в) кого, в (на) що; срв. Метить 2 а. Намерянный -
1) наміряний, понамірюваний;
2) см. Намежёванный 1. -ться -
1) (стр. з.) намірюватися и намірятися, бути намірюваним наміряним, понамірюваним и т. п.;
2) (вдоволь, сов.) - а) (измеряя что) намірятися, попоміряти (досхочу); б) (меряясь с кем) намірятися з ким;
3) (нацеливаться, замахиваться) намірятися, наміритися, що (з)робити; замірятися, заміритися на кого. [Раз десять може я вже намірявся його штрикнути в бік (Куліш)].