Російсько-український словник (Українська академія наук)
НАМЕРЕННЫЙ
прлг.
1) (преднамеренный) умисний, навмисний, (обдуманный) обдуманий (наперед, заздалегідь). -ный поступок - умисний учинок (-нку);
2) -ный и Намерен - хто (що) має намір (думку, на думці), хто (що) наміряється (гадає) (з)робити що; см. Намереваться. Что вы -ны делать? - що ви маєте на думці (збираєтеся) робити?
Ви можете поставити посилання на це слово:

матиме такий вигляд: НАМЕРЕННЫЙ


матиме такий вигляд: Що таке НАМЕРЕННЫЙ