Російсько-український словник (Українська академія наук)
НАЛОБНИК
1) начілок (-лка), начільник, налобник, набрівник, чільце; (у воинов) прилбиця. [Чого се прибралась єси в хмурий налобник? (Куліш). Наділа новий набрівник, що був їй дуже до лиця (Полт.). Панцері, бехтірі, прилбиці, про які є згадки ще за часів перших київських князів (Ор. Левиц.)];
2) (в узде) начо[і]лка.
1) начілок (-лка), начільник, налобник, набрівник, чільце; (у воинов) прилбиця. [Чого се прибралась єси в хмурий налобник? (Куліш). Наділа новий набрівник, що був їй дуже до лиця (Полт.). Панцері, бехтірі, прилбиці, про які є згадки ще за часів перших київських князів (Ор. Левиц.)];
2) (в узде) начо[і]лка.
Ви можете поставити посилання на це слово:
матиме такий вигляд: НАЛОБНИК
матиме такий вигляд: Що таке НАЛОБНИК
матиме такий вигляд: НАЛОБНИК
матиме такий вигляд: Що таке НАЛОБНИК