НАКРИЧАТЬ
-ся накричати, -ся, (кричма) нагаласувати, -ся, (вульг.) нагорлати, -ся, нарепетувати, -ся, (пронзительно) наверещати, -ся, наверескотіти, -ся, налящати, -ся, (навопить) налементувати, -ся, (стеная) назойкати, -ся, найойкати, -ся, (зовя кого) нагукати, -ся, (сердясь на кого) нагриматися. [Дайте накричатися дитині, то воно й засне (Хорольщ.). Наверещала повну хату, та все чорт-зна-що (Сл. Гр.). Налементувалися наші баби, аж похрипли (Сл. Гр.). Нагукався я, поки докликався (Сл. Ум.)]. -чать на кого - накричати, нагримати, нагукати, нагомоніти, (пров.) нагромічати на кого. [Настя накричала на його, щоб він не встрявав у бабську роботу (Коцюб.). Нагримав на дітей, щоб не пустували (Васильч.). Нагукай на його (Сл. Гр.). Нагомонів добре на свою жінку (Драг. III)].