Російсько-український словник (Українська академія наук)
НАКОВАЛЬНЯ
1) ковадло (р. мн. ковадел), (зап.) ковало; (для загибания железа) шперак (-ка); см. ещё Наковаленка. [З язика так і сиплються брехні, наче з ковадла іскри (Н.-Лев.). Б'ють в ковадла ковалі (Чупр.)]. Быть (очутиться) между молотом и -ней - у[за]лізти межи (між) молот і ковадло, опинитися між молотом і ковадлом, опинитися під молотом на ковадлі;
2) анат. incus - ковадло.
1) ковадло (р. мн. ковадел), (зап.) ковало; (для загибания железа) шперак (-ка); см. ещё Наковаленка. [З язика так і сиплються брехні, наче з ковадла іскри (Н.-Лев.). Б'ють в ковадла ковалі (Чупр.)]. Быть (очутиться) между молотом и -ней - у[за]лізти межи (між) молот і ковадло, опинитися між молотом і ковадлом, опинитися під молотом на ковадлі;
2) анат. incus - ковадло.
Ви можете поставити посилання на це слово:
матиме такий вигляд: НАКОВАЛЬНЯ
матиме такий вигляд: Що таке НАКОВАЛЬНЯ
матиме такий вигляд: НАКОВАЛЬНЯ
матиме такий вигляд: Що таке НАКОВАЛЬНЯ