Російсько-український словник (Українська академія наук)
НАКИДКА
1) (действие) - а) (от
I. Накидывать) накидання, оконч. накидання; накид (-ду); б) (от
II. Накидывать) накидання, скидання, напинання, нахоплювання, оконч. накинення, накид (-ду), скинення, напнуття (-ття), нахоплення; закидання, оконч. закинення; звертання, оконч. звернення;
2) накидка. В -ку - наопашки, наопаш, наопашку, опашки, внакидку; срв. Наопашку. [Узяв кожух наопашки, пішов в корчму пити (Грінч. III). На хребті латана свитина наопашку (Кониськ.). Надів кожух унакидку (Валк.)];
3) (одежда) накидка, керейка. [Якась постать у накидці (Виннич.). Стояв якийсь чоловік у чорній легкій керейці (Виннич.)];
4) (набавка) накидка.
Ви можете поставити посилання на це слово:

матиме такий вигляд: НАКИДКА


матиме такий вигляд: Що таке НАКИДКА