Російсько-український словник (Українська академія наук)
НАЖИВА
I. 1) (действие) наживання, набування, на[при]дбавання, приживання, оконч. нажиття, набуття, на[при]дбання, прижиття (-ття); срв. Наживать 1;
2) (пожива) нажива, пожива, поживок (-вку), пожиток (-тку), (прибыль) зиск (-ку), (польза) користь (-ти). [Пошесть наживи (Кониськ.). Записався на брехунця: робота, бач, не важка, а зиск з неї великий (Кониськ.)].
II. Нажива (приманка) - см. Наживка.
I. 1) (действие) наживання, набування, на[при]дбавання, приживання, оконч. нажиття, набуття, на[при]дбання, прижиття (-ття); срв. Наживать 1;
2) (пожива) нажива, пожива, поживок (-вку), пожиток (-тку), (прибыль) зиск (-ку), (польза) користь (-ти). [Пошесть наживи (Кониськ.). Записався на брехунця: робота, бач, не важка, а зиск з неї великий (Кониськ.)].
II. Нажива (приманка) - см. Наживка.
Ви можете поставити посилання на це слово:
матиме такий вигляд: НАЖИВА
матиме такий вигляд: Що таке НАЖИВА
матиме такий вигляд: НАЖИВА
матиме такий вигляд: Що таке НАЖИВА