Російсько-український словник (Українська академія наук)
НАДОКУЧАТЬ
надокучить докучати, докучити, надокучати, надокучити, навкучати, навкучити, набридати, набриднути; срв. Надоедать. [Як маю я журитися, докучати людям, - піду собі світ-за-очі (Шевч.). А вже ж тії кучері мені надокучили (Номис). Та вже-ж тая пресучая журба мені навкучила (Пісня)].
надокучить докучати, докучити, надокучати, надокучити, навкучати, навкучити, набридати, набриднути; срв. Надоедать. [Як маю я журитися, докучати людям, - піду собі світ-за-очі (Шевч.). А вже ж тії кучері мені надокучили (Номис). Та вже-ж тая пресучая журба мені навкучила (Пісня)].
Ви можете поставити посилання на це слово:
матиме такий вигляд: НАДОКУЧАТЬ
матиме такий вигляд: Що таке НАДОКУЧАТЬ
матиме такий вигляд: НАДОКУЧАТЬ
матиме такий вигляд: Що таке НАДОКУЧАТЬ