НАГОВОР
1) (действие) - см. Наговаривание; оконч. наговоре[і]ння, набалакання; наклепання на кого, обмовлення кого; нашептання, замовлення чого и т. п.;
2) (навет) наговір (-вору), обмова, наклеп, поклеп (-пу), нашепт (-ту) и (мн.) нашепти (-тів). [Що це? напуск на мене, наговір? (Мирн.). Я гордував обмовою людською (Куліш)];
3) (заговор) наговір, нашепт, примова. [Не пий тієї води - вона з наговором (Київщ.)].