МУКА
I. мука, (скорбь душевная) гризота, згризота, (боль) біль (р. болю), (страдание) страждання; срв. Мучение. [Він терпів муку од свого кохання (Н.-Лев.). Одної тяжкої години, переживаючи велику душевну гризоту (Єфр.). Той сумний жаль, та пекуча згризота, що, не вгаваючи, шарпає його від молодих літ (М. Вовч.). Я думав: там щасливий край, там невідомі наші болі (Самійл.)]. Муки (пытка) - муки, тортури. [Я тебе прошу: не завдавай тортур моєму серцю (Л. Укр.)]. -ки ада - пекельні муки (тортури). -ки вечные - довічня мука. Предать -кам - віддати на муки. Подвергнуть -кам - взяти на муки.
II. борошно, (особ. зап.) мука; (из предварит. ободранного зерна) шеретоване борошно; (мелево) мливо. [Де борошно, там і порошно (Номис). «Ото, тату, маєм воду», - каже циганчук, - «а якби нам іще сиру та муки до рук, - наварили-б вареників» (Рудан.). У нас і жмені млива немає (Кам'янеч.)]. Ржаная, пшеничная -ка - житнє, пшеничне борошно. Крупичатая -ка - питльоване борошно, питльованка, питель (-тлю), питлівка, крупчатка. [Коники пурхнули з санками в сніг, неначе в питльоване борошно (Н.-Лев.). На питель, на питель пшеничка ся меле (Гол. II)]. Пылить, напылить -кой - борошнити, наборошнити. [Хто це наборошнив на лаві? (Богодух.)]. Пачкаться, запачкаться в -ку - борошнитися, заборошнитися, уборошнитися, убратися в борошно.