Російсько-український словник (Українська академія наук)
МУЖИЧКА
1) мужичка, (зап.) хлопка, (крестьянка) селянка. [Де таки сьому статись, щоб пан та взяв мужичку? (Квітка)];
2) (презр.) селючка, простачка, (бранно) ґевалка, мугирка. [В такії то руки повезла пані-матка свою Масю, вирвавши її з-межи дівчат-селючок (Свидн.). «Так і видно, що хамка!» - гримнула Печержинська, - «що простачка!» (Свидн.)].
1) мужичка, (зап.) хлопка, (крестьянка) селянка. [Де таки сьому статись, щоб пан та взяв мужичку? (Квітка)];
2) (презр.) селючка, простачка, (бранно) ґевалка, мугирка. [В такії то руки повезла пані-матка свою Масю, вирвавши її з-межи дівчат-селючок (Свидн.). «Так і видно, що хамка!» - гримнула Печержинська, - «що простачка!» (Свидн.)].
Ви можете поставити посилання на це слово:
матиме такий вигляд: МУЖИЧКА
матиме такий вигляд: Що таке МУЖИЧКА
матиме такий вигляд: МУЖИЧКА
матиме такий вигляд: Що таке МУЖИЧКА