МУЖ
1) (мн. мужи) муж (-жа, мн. мужі, -жів). [Ой, там стояла мужів громада, мужів громада, велика рада (Чуб.). Блаженний муж на лукаву не вступає раду (Шевч.)]. Муж совета - громадський муж, радний муж. [Правили землею старші родовики, громадські мужі, сходячись із сіл у одне місце на народнє віче (Куліш). Громадськії мужі і братчики козацтво (Грінч.)]. Государственный муж - державний муж. Учёный муж - учений муж, муж науки. Величайшие -жи древности - найбільші мужі давнини (старого світу);
2) (мн. мужья) чоловік, муж, (супруг) дружина (ж. и м. р.), подружжя (-жжя), (диал.) мужик (-ка); (для вежливости) старий (-рого). [Чоловік та жінка - то найкраща спілка (Приказка). Журилися муж з жоною, що дітей не мали (Рудан.). Чоловіче мій, дружино моя, завіз ти мене, де роду нема (Пісня). Як не хочеш, мій миленький, дружиною бути, то дай мені таке зілля, щоб тебе забути (Пісня). Ми, бачите, шукаємо для нашої дівчини подружжя (Стор.). Та ще на біду і мужика її нема дома (Квіка). Здорові були! А де се ваш старий? (Сл. Гр.)]. Законный муж - шлюбний чоловік. [І чоловік буде, хоч не шлюбний, а все-таки чоловік (Коцюб.)]. Ревнивый муж - ревнивий чоловік, (зап.) заздрісний чоловік. Снисходительный муж - лагідний чоловік. Слабохарактерный муж - плохий чоловік. Муж и жена - одна сатана - муж та жона - одна сатана, чоловік та жінка - одна спілка.