МОЛЬ
I. 1) зоол. Tinea - міль (р. моля, м. р.), мільга (-ги), соб. міль и моля (р. молі, ж. р.). [Міль моля гризе, коли нема що (Приказка). Мільга мільгу їсть, а мільги і чорт не з'їсть (Приказка). Одежею, що міль попроїдала (Куліш). Давно мабуть моля поїла (М. Вовч.)]. Моль шубная (T. pellionella) - вовняна міль. [Ця біленька або жовтенька хатня міль взивається вовняною, бо шкодить більше хутру та вовні (Степ.)]. Моль овощная, вощинная - мотилиця, метел[н]иця. [Та й сього року мотилиці багато; котрий не відкриєш вулій, в кожнім найдеш (Гуманщ.). Метениця - сіренький метелик, залітає крізь вічко у вулика (Степ.)]. В улье завелась моль - вулик замотиличився;
2) см. Мольга 1.
II. Моль, муз. - моль (-ля), мінорний тон (-ну).