МОЛЧАЛИВЫЙ
1) мовчазний, мовчазливий, мовчущий, мовчливий, маломовний, безмовний; срв. Неразговорчивый, Малословный. [Мала вдачу нерівну: часом була тиха, мовчазна, а часом нервова, говорюча (Н.-Лев.). Де-далі похмуріший та мовчазливіший він робився (Грінч.). То був мовчущий, сердитий чоловік (Франко). Був він маломовний і ніби похмурий (М. Вовч.). Вона показалася зовсім не такою тихою і безмовною, якою вона вдавала себе (Н.-Лев.)]. -вый человек - мовчазна (мовчазлива, мовчуща, мовчлива, маломовна) людина; срв. Молчун. Быть -вее кого - бути мовчазнішим за (від) кого, вимовчати над кого. [Та і сама терпливости богиня не вимовчить над мене (Куліш)];
2) (безмолвный, немой) мовчазний, мовчущий, німотний. [На мовчазних устах не лунав тихий спів (Л. Укр.). Серед мовчущої тиші нічної кується пригода (Крим.). Ніхто ніде не обізвався серед німотної ночи (Корол.)].