МОЛЧА
нрч. мовчки, (диал. умовчки), (молчком) мовчком, мовчуком, мовчака, мовчана, німо, без мови; срв. Молчаливо, Безмолвно. [Ні вголос, ні мовчки (Куліш). Взувається, вдягається, вбирається вмовчки (Звин.). Степан пішов і мовчком сів у свою лавку (Франко). Знову всі сидять мовчаком (Крим.). Нехай лежать там мовчака в сирій землі мертві (Гулак). Сидить вона мовчана собі, наче її і в хаті немає (Кониськ.). Вони слухали, сидячи німо, нерухомо (Грінч.)]. -ча снести обиду - мовчки знести (перетерпіти) образу, змовчати (вимовчати) образу.