Російсько-український словник (Українська академія наук)
МОЛОДЧИК
1) (молодой человек) молодчик, молодик (-ка), (диал.) молодан. [Ой, добрий молодчик по вуличках сам блукає (Пісня). Ой, у мого молодана біле личко, як у пана (Чуб. V). Козаченьку, де ти, молодане? (Мкр.)];
2) (хватик, щеголёк) ф[хв]ертик. [Всі фертики і паничі (Котл.)]. А позовите-ка сюда этого -ка - а покличте-но сюди цього молодика (соколика).
1) (молодой человек) молодчик, молодик (-ка), (диал.) молодан. [Ой, добрий молодчик по вуличках сам блукає (Пісня). Ой, у мого молодана біле личко, як у пана (Чуб. V). Козаченьку, де ти, молодане? (Мкр.)];
2) (хватик, щеголёк) ф[хв]ертик. [Всі фертики і паничі (Котл.)]. А позовите-ка сюда этого -ка - а покличте-но сюди цього молодика (соколика).
Ви можете поставити посилання на це слово:
матиме такий вигляд: МОЛОДЧИК
матиме такий вигляд: Що таке МОЛОДЧИК
матиме такий вигляд: МОЛОДЧИК
матиме такий вигляд: Що таке МОЛОДЧИК