МОЗГ
1) (головной) - а) (анат. cerebrum) мозок (р. мозку и мізку). [Голова розбита, аж мозок видко (Грінч.). В мозку нелад (Крим.). Це ти своїм мізком розміркувала? (Н.-Лев.). Тисяча планів, що крутилися й гасли в мізку (Коцюб.)]. -ги - мо[і]зки (-ків). [Мучать свої мозки, як-би один у другого витягти з кишені (Кониськ.)]. Малый мозг - см. Мозжечок. Продолговатый мозг - довгастий мозок; б) мозг и мозги (перен.: ум) - мозок, (реже) мо[і ]зки, (соображение, толк) глузд (-ду), тямка, (фамил.) олія в голові. [Через темноту мозок нації спав (Єфр.)]. У него не стало -гу на это дело - йому глузду (олії в голові) не вистачило (не стало, забракло) на цю справу. Куриные -ги - курячий мозок. Шевелить -гами - крутити мо[і]зком. [Чоловік письменний і завжди готовий крутити мозком (Короленко)];
2) (спинной, позвоночный, хребтовый: анат. medulla spinalis) спинний мозок, стриж (-жа) хребтовий;
3) (костный: анат. medulla ossium) шпик и шпек (-ку). [Чорт його бери з кісткою, аби мені шпик був (Ком. Пр.)]. До -га костей - до самого шпи[е]ку, до самих кісток, до самої кости. Промочить до (-га) костей - промочити до рубця (до рубчика). [Промочило мене геть до рубчика (Звин.)]. Проникнуться чем-л. до -га костей - см. Кость 1;
4) -ги, кулин. - мозок. Телячьи -ги - телячий мозок;
5) мозг китовый - спермацет (-ту);
6) мозг каменный, геол. - ґлейовина;
7) см. Мокредь 3.