Російсько-український словник (Українська академія наук)
МИЛОВАТЬ
I. милувати кого, милость класти на кого, мати ласку до (для) кого. [Нас ще господь до якого часу милує (М. Вовч.). Це ще я милость на його кладу, що не позиваю, а було-б йому! (Конгр.). Скарайте, ласки не майте! (Крим.)].
II. милувати, любувати, голубити; срв. Ласкать. [Не цілуй, не милуй, коли хисту нема (Чуб. V). Він її цілує, він її любує (Чуб. V)].
I. милувати кого, милость класти на кого, мати ласку до (для) кого. [Нас ще господь до якого часу милує (М. Вовч.). Це ще я милость на його кладу, що не позиваю, а було-б йому! (Конгр.). Скарайте, ласки не майте! (Крим.)].
II. милувати, любувати, голубити; срв. Ласкать. [Не цілуй, не милуй, коли хисту нема (Чуб. V). Він її цілує, він її любує (Чуб. V)].
Ви можете поставити посилання на це слово:
матиме такий вигляд: МИЛОВАТЬ
матиме такий вигляд: Що таке МИЛОВАТЬ
матиме такий вигляд: МИЛОВАТЬ
матиме такий вигляд: Що таке МИЛОВАТЬ