МЕХ
1) (шкура с шерстью; мн. меха) - а) (на звере) хутро, (зап. футро), смух (-ху). [Вовк радіє, що смух його огонь, мов сонце, гріє (Греб.)]; б) (выделанный на шубу, шуба) хутро, (зап. футро), специальнее: (волчий) вовки (-ків), (кошачий) коти (-тів), котики (-ків), (куний) куниці (-ниць), куни (р. кун), (лисий) лисиці (-сиць), (медвежий) ведмеді (-дів), (овечий) линтвар (-ря), (соболий) соболі (-лів), (ягнячий) смушок (-шку), смушки (-ків). -ха - х[ф]утра (-тер), соб. х[ф]утро. [Багацько в його є добра, отласу, хутра і срібла (Греб.)]. На -ху - на х[ф]утрі. [Кунтуш зелений на сірім футрі (К. Ст.)]. Шуба на -ху - х[ф]утро. Подбивать, подбить -хом - х[ф]утрувати, вих[ф]утрувати, на х[ф]утро брати, взяти що. Подбитый -хом - х[ф]утрований;
2) (бурдюк; мн. мехи) міх (-ха), бурдюк (-ка). [Я черпаю воду в міх (Крим.). Ніхто не вливає молодого вина в старі бурдюки (Біблія)];
3) (для поддувания) міх, мішок (-шка), духало. [Після блискучого полум'я в горні міха не видко в кутку (Грінч.). Мішок, що ним вогонь роздимати, щоб залізо розпікалося (Звин.). Стогне, як циганське духало (Яворн.)]. Кузнечный мех - ковальський міх.