МЕТЕЛЬ
завірюха, метелиця, завія, сніговійниця, сніговиця, сніжниця, (вьюга) хуртовина, хвища, хвижа, х[ф]уґа, віхола, кушпела, хуртеча, хурделиця, хурта, хвирса, (о)хиза, (небольшая) кура, курява, курявиця. [Аж гульк - зима впала, свище полем завірюха (Шевч.). Сипле сніг як з рукава, крутить завірюха (Боров.). Метелиця засипала, як піском, землю снігом (Н.-Лев.). В сніговійниці студеній (Франко). Ой, пустилася сніжниця - і світу не видно (Переясл.). Довгої зимової ночи гуде надворі хуртовина (М. Левиц.). От де хвища! цієї зими ще й не було такої (Козелеч.). За хвижею і людей не видно (Основа 1861). І не лякає нас страшенна хуґа (Самійл.). Ґави сідають купами, - буде віхола (Манж.). Була тоді кушпела велика (Новомоск.). Надворі мете хуртеча (Щогол.). Не велика курява та багато людей губить (Номис)]. -тель верхняя - завірюха верхова. -тель нижняя - завірюха низова (піша), (за)метіль (-тели), заметь (-ти). [Заметіль позамітала шляхи (Н.-Лев.). Ой, на брата та метіль мете (Пісня)]. Подняла