МЕСТЕЧКО
I. 1) містечко, місцина, місцинка, місциночка, містина, містинка, містиночка, містонько; срв. Место 1. [Снігом містечко прикрило, де нам щастя усміхнулось (Манж.). Серед крислатих кущів обібрали вони собі місцину (Коцюб.). Добряча містина отам на леваді: чи бач яка трава! (Харківщ.)]. Іди тепер матінко, од мене, - нема в мене містонька для тебе (Грінч. III)]. Укромное -ко - затишне містечко, затишна місцинка, затишок (-шку); (закоулок) закуток (-тку), закамарок (-рка); (для прятанья) (с)хованка, (с)хованочка. [Піймав котик мишку та з'їв у затишку (Дит. пісня)];
2) (должность) посадка, містечко. Доходное, тёплое, хлебное -ко - поживна (тепла) посад(к)а, тепленьке містечко. [Я рвався геть од теплої посади (Крим.)].
II. Местечко (населённый пункт) - містечко. [Покинувши свого чоловіка, опинилась раптом з великого города у глухому містечку (Коцюб.)].