МЕРКНУТЬ
мерк[х]нути и мерк[х]ти, померкати, тьмаритися, тьмянитися, тьміти (немного) примеркати, (о затмевающемся солнце, луне ещё) мінитися, (о небе ещё) стухати. [Зорі меркнуть і гаснуть, хмарки у вогні (Самійл.). Мерк за димом божий світ (Шевч.). Глянув Игір против сонця, сонце померкало (Рудан.). І сонця світ не тьмяниться од вітру (Стар.- Чернях.). Ой, учора ізвечора, як місяць мінився (Пісня). Небо помалу стухає (Проскур. Уляся)]. День -нет - день примеркає (мерк[х]не, померкає), надворі темніє (сутеніє). Глаза его -нут - а) (слепнет) очі його темніють; б) (обмирает, умирает) йому мерк[х]не в очах (в очу), очі його меркнуть. В сияньи гения -нет слава його предшественников - в сяєві генія примеркає слава його попередників.