МЕНЯ
род. и вин. пад. ед. ч. от мест. Я) мене, (после предлогов) мене. [Спаси мене од лютої муки! (Шевч.). У всякого своє лихо, і в мене те лихо (Шевч.). Може, й дівчину без мене з иншим заручили (Шевч.). Сідай-же й ти коло мене (Шевч.)]. Это от -ня не зависит - це від мене не залежить. Вам теперь не до -ня - вам тепер не до мене, вам тепер не я в голові. Сделайте это для -ня - зробіть це для мене. Будет с -ня - буде з мене (Шевч.), годі з мене. У -ня есть, нет - в мене є (я маю), в мене нема(є), я не маю.