МЕЛЬКОМ
нрч.
1) (вскользь, поверхностно) побіжно, мигцем, мигком, мелькома, мельчком (Котл.), прогульком (Сл. Ум.); (мимоходом) мимохідь. [Гордій побіжно глянув на папери (Грінч.). Газіс помітив це мигцем (Леонт.). Мигком я його бачила (Сл. Гр.)]. Я видел его только -ком - я бачив його тільки побіжно (мигцем, мигком, мелькома). Я только -ком коснулся этого дела - я тільки побіжно торкнувся дії справи. Он заходил -ком - він заходив мимохідь. Он слышал, говорил об этом -ком - він чув, говорив про це побіжно;
2) (мгновенно) миттю, вмить.