МЕЖА
1) (граница, рубеж) межа, грань (-ни), границя, край (р. краю); (политическая) кордон (-ну);
2) (между владениями, полями) межа, грань, границя, (межник: узкий - вдоль нивы) обм[н]іжок (-жка), (широкий - для проезда между двумя полосами пашен) суголов (- ва), суголовок (-вка, м. р.), су(го)ловка (-ки, ж. р.). [На полі пшениченька через межу похиляється (Пісня). Саме на грані росте дуб (Лебединщ.). Град у всім селі збив поле і при його границі став (Франко). Іду я обміжком, - шумлять колосками лани (Грінч.). Парубок повернув межами та суголовками (Н.-Лев.). Треба переорати су(го)ловку, щоб не їздили (Брацл.)]. Межа-об-межу - межа в межу. [Як брат з братом рука в руку, межа в межу, у двох тілах один дух (Франко)]. Проводить, провести -жу - проводити, провести, класти, покласти, робити, зробити межу, (политич.) кордон (по)між чим.