МЁД
1) мед (-ду), (зап.) мід (р. меду), (в детск. языке) медя (-ді, ж. р.). [Ведмідь мед достає з дерева, а його бджоли кусають (М. Вовч.). Чорна мушка, що в густий мід залізла (Стефаник)]. Мёд вываренный из сладкого сока плодов - бекмез (-зу). Арбузный мёд - кавуновий мед, кавуновий бекмез (-зу). Банный мёд - відтоплюваний (витоплюваний) мед. Брушёный, запечатанный, печатанный мёд - шитий (зашитий, склеплений, засклеплений, забрушований, забрушений) мед. Красный мёд - гречаний мед. Крупичатый, засахарившийся мёд - скрупнілий (покруплий, зцукрілий, зцукруватілий) мед, покрупини (- пин) (Верхр.). Липовый, казанский мёд - липовий мед, липець (-пцю), липник, липняк (-ку и -ка). Падевой мёд - медова падь (-ди). Подрезной мёд - підсік (-ку), підріз (-зу). Сотовый, цельный мёд - щільниковий мед. Центробежный, выпущенный, жидкий мёд - центрофуговий (спускний) мед, патока. Обильный -дом - см. Медистый. Отсутствие, недостаток -ду - брак мед
2) (напиток) мед, (зап. мід), медок (-дку). [Журба в шинку мед-горілку поставцем кружала (Шевч.). Та й ми в батька були, мід-горівочку пили (Пісня)]. Питейный, варёный, брожёный мёд - питний, граний мед. [Грає, як старий питний мед (Н.-Лев.). Пили пиво й граний мед (Хорольщ.)]. Ягодный мёд - ягідний мед; (настоянный на ягодах, с кот. слита наливка) мусулес (-су), мусулець (-льцю), муселець (-льцю). Малиновый мёд - малиновий мед, малинник. Твоими б устами мёд пить - твоїми-б устами та мед пити.