Російсько-український словник (Українська академія наук)
ЛЮБОВНИК
1) коханець (-нця), коханок (-нка), (зап.) (по)любовник, любко, любчик, любас, (грубо) бахур (-ра). [А я собі любчика привела (Пісня). Десь за иншим любасом ходила (Франко). Полюбовник Ганнин Бірон став її просити (Рудан.). В неї вже й бахур є (Мова)]. Он выступает в ролях первого -ника (театр.) - він на ролях першого коханця;
2) см. Возлюбленный 2.
1) коханець (-нця), коханок (-нка), (зап.) (по)любовник, любко, любчик, любас, (грубо) бахур (-ра). [А я собі любчика привела (Пісня). Десь за иншим любасом ходила (Франко). Полюбовник Ганнин Бірон став її просити (Рудан.). В неї вже й бахур є (Мова)]. Он выступает в ролях первого -ника (театр.) - він на ролях першого коханця;
2) см. Возлюбленный 2.
Ви можете поставити посилання на це слово:
матиме такий вигляд: ЛЮБОВНИК
матиме такий вигляд: Що таке ЛЮБОВНИК
матиме такий вигляд: ЛЮБОВНИК
матиме такий вигляд: Що таке ЛЮБОВНИК