Російсько-український словник (Українська академія наук)
ЛУЖАЙКА
1) лучка, лужок (-жка); (мурава) моріг (-рогу), моріжок (-жка и -жку), мурава, муравиця, муравка. [Пасіка в садку у його на лужку (Кониськ.). (Вівця) прожогом почесала з шляху до зеленого моріжку вхопити свіжої травиці (Мирн.)];
2) (прогалина) галява, галявина, прогалина, прогальовина, поляна, полявина; срв. Прогалина и Поляна. [На галяву вискакує з гущини сарна (Коцюб.)].
1) лучка, лужок (-жка); (мурава) моріг (-рогу), моріжок (-жка и -жку), мурава, муравиця, муравка. [Пасіка в садку у його на лужку (Кониськ.). (Вівця) прожогом почесала з шляху до зеленого моріжку вхопити свіжої травиці (Мирн.)];
2) (прогалина) галява, галявина, прогалина, прогальовина, поляна, полявина; срв. Прогалина и Поляна. [На галяву вискакує з гущини сарна (Коцюб.)].
Ви можете поставити посилання на це слово:
матиме такий вигляд: ЛУЖАЙКА
матиме такий вигляд: Що таке ЛУЖАЙКА
матиме такий вигляд: ЛУЖАЙКА
матиме такий вигляд: Що таке ЛУЖАЙКА