ЛУГ
лука (мн. луки, лук), (небольшой) палука, моріг (-рогу); (поросший лесом) луг (-гу); (низменный, обыкновенно окопанный или огороженный) левада, (на влажном берегу) берег (-га). [Дівчата на луці гребли, а парубки копиці клали (Шевч.). Весняна вода заливає луги та луки (Н.-Лев.). Лугом іду, коня веду: розвивайся, луже! (Пісня). Зелені левади у вербах по- над ставком (Н.-Лев.). На стерні мало паші, корова побігла в берег (Звин.)]. Луг болотистый - багниста лука, плавля, мочар (-ра); (ржавый) руда. [Бугай хороший ходить собі по руді, мукає з розкоши (Рудан.)]. Луг заливной, поёмный - заплавна лука, (с лесом: заплавний луг), заплава, заплав (-ву), пійма, оболонь и оболоня (-ні), болоня. [По заплавних луках стояла вода (Короленко). На оболоні край ставка пастушка і пастух (Вороний)].