ЛЕНТЯЙ
лін(т)юх (-ха), лін(т)юга, ледар (-ря), ледай (-дая), ледащо (ср. р.), ув. ледака, ум. ледайко, соб. ледач (-чи), ледар (-ри), ледарство, ледень (-ни), (вульг.) ліногуз (-за); (баклушник) байдич, (пров.) байдала; (бездельник) нероб (-ба), нероба (общ. р.); (лежебока) лежень (-жня). [Отак дрижить лінюх-школяр, не вивчивши урока (Крим.). Ну й лінтюга, - усе-б лежав! (Харківщ.). Я й у житті буду трутнем суспільности, - я лінюга (Крим.). В його усі люди то нечесні, то шкодливі, то ледарі (Н.-Лев.). Що за ледащо мій Охрім! (Квітка). Сказано, - ледай: і досі скотині не подавано (Полтавщ.). Ледач, а не діти (Липовеч.). Давно я потоптав-би сю ледар (Куліш). У городі позбиралася сама ледень, - робить не робить, а хліба давай (Чигиринщ.)]. Праздновать святого -тяя - справляти лежня.