ЛАДАН
1) ладан (-ну), ум. ладанець (-нцю); (фимиам) кадило. [Чорт ладану боїться (Номис). Ось огонь розпалив і кадило в огонь щедро кидає він (Франко)]. Росной -дан - смирна, бензоєва живиця. Окуривать, окурить, покурить (накадить) -ном - об[під]курювати, об[під]курити ладаном, (зап.) ладанити, на[з]ладанити. [Свій терем зладаню (Пачов.)]. Он на -дан дышит - він на тонку пряде, він на божій дорозі, йому три чисниці до смерти. Его и -ном не выкуришь - його і ладаном не викуриш;
2) -дан земляной, бот. - а) (кошачий) - см. Маун; б) см. Копетень: в) (Geum strictum Ait.) гребінник (-ка) прямий, порушник (-ка); г) (Ajuga reptans L.) горлянка повзуча, гостровершки (-ків); ґ) (калмыцкий Ephedra vulgaris Rich.) ефедра.