Російсько-український словник (Українська академія наук)
КУЧЕР
кучер (-ра), фу[і]рман, візничий (-чого), візниця, погонич, машталір (-ра), (шутл.) поганяйло; срвн. Возница. [А ось уже скоро! - відмовив кучер (Грінч.). Велю коникам вівса дати, а візничому підождати (Грінч.). А машталір ззаду коней поганя (Квітка)]. Служить -ром, исполнять обязанности -ра - кучерювати, фу[і]рманити. [Василь кучерює в пана (Новомоск.)].
кучер (-ра), фу[і]рман, візничий (-чого), візниця, погонич, машталір (-ра), (шутл.) поганяйло; срвн. Возница. [А ось уже скоро! - відмовив кучер (Грінч.). Велю коникам вівса дати, а візничому підождати (Грінч.). А машталір ззаду коней поганя (Квітка)]. Служить -ром, исполнять обязанности -ра - кучерювати, фу[і]рманити. [Василь кучерює в пана (Новомоск.)].
Ви можете поставити посилання на це слово:
матиме такий вигляд: КУЧЕР
матиме такий вигляд: Що таке КУЧЕР
матиме такий вигляд: КУЧЕР
матиме такий вигляд: Що таке КУЧЕР