Російсько-український словник (Українська академія наук)
КУРНЫКАТЬ
курныкнуть
1) (мяукать) нявкати, нявчати, нявкнути. [І в голос мов кішки нявчать (Котл.)];
2) (напевать про себя) мугикати, мугикнути, курникати. [Гуляв в саду та арію якусь мугикав стиха (Шевч.). Не здужа встать, а курника, п'яний і веселий (Шевч.)];
3) (мурлыкать) воркотіти, муркотіти (-кочу, -котиш).
курныкнуть
1) (мяукать) нявкати, нявчати, нявкнути. [І в голос мов кішки нявчать (Котл.)];
2) (напевать про себя) мугикати, мугикнути, курникати. [Гуляв в саду та арію якусь мугикав стиха (Шевч.). Не здужа встать, а курника, п'яний і веселий (Шевч.)];
3) (мурлыкать) воркотіти, муркотіти (-кочу, -котиш).
Ви можете поставити посилання на це слово:
матиме такий вигляд: КУРНЫКАТЬ
матиме такий вигляд: Що таке КУРНЫКАТЬ
матиме такий вигляд: КУРНЫКАТЬ
матиме такий вигляд: Що таке КУРНЫКАТЬ