Російсько-український словник (Українська академія наук)
А Б В Г Д Е Ж З И Й [К] Л М Н О П
КУЛАЧИТЬ
1) (кого) кулачити, кулакувати кого. [Кулачив ворогів (Котл.)]; (что) м'яти, товкти, місити (кулаками) що;
2) см. Кулачничать.
Ви можете поставити посилання на це слово:

матиме такий вигляд: КУЛАЧИТЬ


матиме такий вигляд: Що таке КУЛАЧИТЬ