КРУТИТЬ
Кручивать
1) (скручивать, сучить) крутити, вити (в'ю, в'єш), звивати, сукати що. [Перевесла дівчата в полі крутили (М. Вовч.). Синові дав волоки вити (Основа). Чоловік крутить, а бог розкручує (Номис). Крути, та не перекручуй (Приказка)];
2) (вилять) крутити, вертіти, (хвостом ещё) меляти (хвостом). [Вертить хвостом (Номис). Моє теля хвостом меля (Сл. Гр.)]. -тя, вертя свет пройдёшь, да назад не воротишься - брехнею світ пройдеш, та назад не вернешся (Приказка);
3) (кем) крутити, вертіти, верховодити, орудувати ким. [До бога далеко, а пани вертять як хотять (Номис). Невістка нами орудувала (Г. Барв.)];
4) -ть снег (о ветре, мятели) - крутити, хурделити сніг, снігом, (воду: о водовороте) нуртувати, вирувати, крутити воду. [В віконце поглядає, чи крутить завірюха (М. Вовч.). Він (нечистий) збирає багато снігу і сипле й крутить їм, - того й завірюха (Грінч.). Вітер хурделить (Сл. Гр.). Вир як воду крутить! (Грінч.)];
5) (кости) крутити кістки, у кістках; см. Ломать;
6) см. Коловращать, Кружить что;
7) (спешить, понукать) поспішатися; підгонити кого. Не -ти, успеется - не підгонь - поспіємо.