КОСИТЬ
Кашивать
I. (срезывать косой) косити (кошу, косиш), (скашивать) скошувати, (резать) тнути, тяти (тну, тнеш, тнемо). [Ой там по-над яром косар сіно косить (Пісня). Чоловік скошує отаву (Рудан.). Було брати косу да травиченьку тяти (Рудч.). Тне косар, не спочиває (Шевч.)]. -сить у самой земли - косити при землі; закладом косити. -сить на крюк - косити на грабки, (без крюка) косити на голу косу. -сить в прислон - косити на стінку, (на покос) косити на покіс, на поліг. Кося найти что-либо - викосити кого, що. [Викосили солов'я (Пісня)]. -сить, отрабатывая за что-либо - відкошувати (за) що. Кошенный и Кошёный - кошений.
II. Косить -
1) (линию) кривити, косити, скошувати, на косяка (навкоси, нав(с)кіс) класти (проводити, вести, робити) що. -сить лицо, губы, рот - кривити лице, губи, рота. -сить глазами - косим бути, скошувати очі, зизом дивитися. Он -сит - він косий (косоокий);
2) (ср. зал.) кривити, -ся, на косяка, навкоси йти, піти, (о глазах) косити; срвн.
II. Коситься. [Опускалися й лукаво косили очі (Ніков.)]. Его -сит (безл.) - його зводить, корчить, судомить, судить. Отсюда начало -сить - відси пішло на косяка.