КОРИТЬСЯ
1) (корить себя) картатися. [Скінчив, умовк і зсунув брови темні, немов картавсь, що видав таємницю (Л. Укр.)];
2) (покоряться кому, перед кем) коритися, по[с]корятися кому, упокорюватися кому и перед ким, улягати чому (Франко). [Їй мусять усі тут коритись (Васильч.)];
3) (виниться) винитися, признаватися до вини;
4) (перекоряться) перекорюватися и перекорятися, з'їдатися з ким.