КОНЕЧНОСТЬ
1) (свойство преходящего) скінченність, минущість (-ости); (предельность) кінцевість, (окончательность) доконечність, остаточність (-ности);
2) край, кінець (-нця) (ум. кінчик), кінцева частина чого. -ность острова - край (кінець) острова, крайниця;
3) (у животных, людей) кінцевина, кінцівка. -сти - ківцевини (-вин), поконеччя. [Птиці і комахи (на островах) утратили зовсім або в великій мірі поконеччя до літання (Герин.)].